Глечики з глини

Опішне: народження із глини

Кажуть, що глиняний виріб — чи то глечик, чи куманець чи щось інше — як чарівна, жива істота. Самі гончарі, коли рахували свою продукцію, говорили: «Я зробив горщиків двадцять душ, глеків — сорок душ…».

Створення керамічних виробів — давнє ремесло, пов’язане як із матеріальною, так і з художньою культурою багатьох народів світу. Розквіту гончарства в Україні сприяла наявність на її території покладів високоякісних червоних, червоно-бурих та світло-сірих глин.

С ьогодні, із розвитком серійного виробництва посуду, залишається все менше приватних господарств, які продовжують займатися гончарством і, тим паче, таких, що роблять це справою свого життя. Однак у давніх і самобутніх осередках українського гончарства ще працюють майстри, які виготовляють традиційний керамічний посуд, а, отже, зберігають та примножують цей звичай.

Кераміка Опішного

Виготовлення керамічного посуду на території України було в розквіті ще з часів культури Трипілля. Це ремесло постійно розвивалося, оскільки було дуже затребуваним, і вже в 16 ст. на території України було понад 10 великих осередків гончарства. Донині одним із найбільших і найвідоміших в Україні є селище Опішне, що на Полтавщині. Більше про історію Опішного, родину Пошивайлів та Національний музей-заповідник українського гончарства, читайте в нашому матеріалі.

Опішнянська кераміка об’їздила чимало міжнародних виставок та експортувалася майже на всі континенти світу.

Гончарні вироби водночас зберігають традиції та еволюціонують упродовж століть. Велике різноманіття страв української кухні та багата обрядова культура українців зумовили появу керамічного посуду різних форм та об’ємів.

В опішнянській традиції розпису кераміки переважають рослинні мотиви — квіти, грона, колоски, гілки. Теплі відтінки червоного та коричневого майстри поєднують із вкрапленнями зеленого та синього кольорів.

В Опішному створюють різноманітний мальований посуд (глечики, миски, куманці, барильця тощо), зооморфний посуд (стилізовані зображення тварин), дрібну скульптуру та іграшки. Своїми скульптурами та іграшками Опішне славиться особливо.

Зооморфний посуд в Опішному роблять у формах бика, козла, коня, птиці тощо. Та найулюбленіші образи опішнянских майстрів — баран і лев. Роблять в Опішному також іграшки-свистунці, або зозулиці, що зображають коня, вершника, півня, баранчика, козла, оленя.

Майстри Опішного не роблять попередніх ескізів своїх робіт. Вважається, що серед великої кількості схожих гончарних виробів ви не знайдете двох однакових. А різноманіття форм і призначення цих виробів — від крихітних іграшок чи посудин до величезних ємностей у 25–30 літрів — це тема для окремої розмови.

Гончарування та розпис

Процесу безпосереднього створення гончарного виробу передує тривала підготовка. Спочатку майстер відкопує глину в місцях її залягання — глинищах. Привезену глину гончар зсипає в спеціально відгороджене місце й залишає «дозрівати», перемішуючи час від часу лопатою. Глина «зріє» в природних атмосферних умовах: мокне під дощем, сохне на сонці, мерзне на морозі. Тоді глину збивають спеціальним молотом і стругають, потім замочують у воді і тривалий час відстоюють, після — проціджують та підсушують. Усе це робиться аби вилучити всі сторонні частинки, домішки, що можуть зашкодити створенню якісного виробу. Добре відстояну, зволожену та вимішану глину гончар уже може брати в роботу.

Основний виріб майстер зазвичай формує на гончарному крузі або ліпить вручну. Сьогодні є також можливість використовувати гіпсові форми. Дрібні приставні частини, як у давнину, так і зараз, майстер робить вручну, а тоді прикріплює до основного виробу рідкою глиною. Після ліплення глина сохне в природних умовах, без протягів. Потім виріб випалюється в печі, після чого його покривають поливою або розписують, а потім ще раз випалюють уже за більшої температури.

Технологія розпису виробу до першого випалу має назву «розпис по сирому черепку». Ця технологія якраз і притаманна опішнянській традиції розпису гончарних виробів.

Для розпису використовують ангоби — фарби на основі рідкої глини. Вироби спершу поливають рідкою кольоровою глиною, яка створює рівномірний тон. Після другої просушки їх розписують, використовуючи гумову грушу із соломинкою на кінці. Труднощі виконання розпису полягають у тому, що справжній колір ангоба виявляє під поливою лише після випалу.

Орнаментальний розпис ангобами виконують, використовуючи такі стародавні техніки, як ріжкування і фляндрівка. Ріжкуванням можна проводити прямі і хвилясті лінії, виконувати крапки, листочки та інші орнаментальні елементи. Для фляндрівки характерні чіткі зигзагоподібні волокнисті лінії, розташовані симетрично по обводі виробу.

Чіткого розподілу на повсякденний та святковий посуд в Україні віддавна не було. Адже кількість посуду в кожній хаті прямо залежала від того, наскільки заможною та великою є родина. Наприклад, середньо заможна господиня могла користуватися 15-ма різними за розмірами та пропорціями горщиками. Горщики з випуклими боками називали «пукатими», більш вузькі горщики — «плоскунами». Бідніші родини часто не мали окремого посуду до свят і використовували простий посуд, для повсякденного вжитку. Тож, традиційно, український керамічний посуд прийнято розрізняти за формою, а не за призначенням.

Окрім горщиків роблять також ринки (невисокі миски, які розширюються вгору), макітри (різновеликий універсальний посуд із характерними борознами на стінках для перетирання маку), глечики, сковорідки, миски, поросятниці тощо.

Поняття «горщик» та «глечик» часто плутають. Горщик — посудина округлої випуклої форми для приготування страв, глечик — високий, для рідин.

Слоїк — це висока банка для зберігання повидла, меду, смальцю та квашених овочів. Рідину зберігають у таких посудинах, як тиква (має широкі стінки і вузьке вінце), барило (має два днища й опуклі стінки), куманець (фігурна посудина для спиртних напоїв, часто у формі кільця) та плесканець (те саме, тільки без отвору).

Для випікання великодніх пасок роблять спеціальні форми — тазки, ставчики або, як їх ще називають, пасківники.

Майстри Опішного

Василь Омеляненко

Цьогоріч Василю Омеляненку виповнюється 93. Уперше він узяв до рук глину у віці 9 років після того, як побачив у сусіда-гончара іграшки-півники:

— Ми з братом попросили маму принести нам глини. Почали ліпити свистунів, але перший раз нічого не виходило. Перші «петушки» такі поганенькі з’являлися, строкаті. Глина вимагає посидючості, інакше нічого не буде. Ми ліпили далі й наловчилися робити дуже хороші свистунці-петушки. А потім думаємо: у природі є і другі живі істоти. То почали робити рибок, собак, баранчика. Продовжували цю справу.

Василь із братом зліпили перші сто свистунців і продали їх сусіду, який їздив торгувати до Полтави. Так хлопці заробили свій перший рубль. Вони відчували себе дуже багатими. Тоді, в 1934 році, коли бідна селянська родина Омеляненків тільки вибралась із голоду, зароблені на свистунцях гроші допомагали вижити.

До початку Другої світової війни Василь Омеляненко закінчив сім класів. Продовжував здобувати середню освіту він уже у вечірній школі. 1950 року Василь став до роботи на заводі «Художній керамік»:

— Посадили мене на заводі барани робити. Я їх не ліпив до цього. Норма була чотири на день, а я ледве зробив один. Потім освоїв і почав не тільки робити норму, а й обдумувати інші форми: лева, бичка, коня. Створював вироби для виставки. На заводі були старші вчителі. Але я міг зробити більше, ніж вони показували. І який мені тоді вчитель треба? Але рахується так: ти молодший, отже, ти від нього (старшого — ред.) залежний, він тобі наче показує.

Простого посуду на зразок глечиків чи тарілок Василь практично не робить — йому це не цікаво. І хоча Василь вважається майстром малих форм, його авторству належать також великі паркові скульптури, серед яких найвідоміша — «Лев при двох головах». Хоча випалювати подібні вироби частинами технологічно простіше, цю роботу майстер випалив суцільно, побудувавши навколо неї піч. Лева він називає символом мужності й сили українців, а дві голови йому потрібні, щоби бачити друзів і ворогів на Сході й Заході. Скульптура «Лев при двох головах» та інші скульптури майстра стоять на території Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному:

Читайте также:  Как сохранить клубневую бегонию зимой

— Моїх робот у музеї багато. Якщо в мене щось нове з’являється, вони хочуть у мене це придбати за гроші. Завдяки музею в Опішному збереглося гончарство. Олесь Миколайович (директор музею — авт.) зробив так, що почали з-за кордону їздити, і вироби з’явилися, які раніше ніде не побачиш. А музей усе виставив і тут повчитись, подивитись можна. Щоби копіювати чийсь виріб — таких думок у мене немає. Я дивлюся й думаю, що прибавити, що убавити, щоби пишніше було.

Глечики з глини

Художня студія

Юлії Рожкової

Розпис глиняного глечика

Якщо у вас в домі лишилися старі глиняні глечики, в яких наші бабусі колись зберігали молоко, то їх можна розписати і використовувати як вази для квітів, або ж просто прикрасити інтер’єр кухні. Я пропоную спробувати розписати такий глечик Петриківським розписом.

Глечик самий звичайний – шершавий на дотик, глиняний, без глазурі на поверхні (глазур тільки всередині). Якщо час пошкодив колір глини, і є плями, подряпини і сколи, то можна акриловими фарбами пофарбувати глечик, а можна і не робити цього, розписуючи прямо по тому, що є. Буде теж цікаво – лишиться таємнича стародавність. Ось приклади розпису по старій поверхні.

У будь-якому випадку, починати слід із композиції. Оскільки малюнок кільцем охопить «тіло» глечика, то зручніше буде сантиметром виміряти його випуклу частину приблизно так само, як ми заміряємо власну талію. Отримані сантиметри розгортаємо на аркуші паперу і складаємо орнамент, вписуючи елементи композиції в цей відрізок 1 до 1.

Я взяла стрічковий орнамент, і в ньому є частини, які повторюються. Така частина називаються рапортом. Так у мене на довжину відрізка вийшло три рапорти. Доведеться окружність на тілі глечика розбивати на три частини. Я це зробила «на око» – провела спочатку лінії по дну, а потім продовжила їх до місця майбутнього візерункового «поясу».

Переносимо елементи розпису на глиняну поверхню тоненьким олівцем.

Оскільки колір глечика не білий, доведеться нанести підкладку під розпис білилами (акрил). Якщо цього не зробити, то колір фарб може провалитись (затьмаритись) на темному фоні.

Тепер розводимо на палітрі фарби (акрил) і беремося, власне, за розпис. Спочатку виписуємо великі елементи. Стараємось повністю сховати підкладку – білила не повинні проступати.

Коли основні елементи будуть нанесені, оздоблюємо розпис тоненьким пензликом кошачкою. Усі найтонші лінії, прожилки і завиточки виконуються кінчиком цієї щіточки. Крапочки можна поставити сірничком, або перевернутим пензликом.

Ось ще один такий глечик. На ньому розпис має холодні відтінки, тож і виглядає він інакше.

Взагалі, кольори можна обрати будь які, але оскільки фон маємо і не білий, і не чорний, а середній в розтяжці світло-темно, то ваші фарби мають далеко відхилятись як в темний бік, так і в світлий в одній композиції. Інакше може вийти щось маловиразне.

Глина

Купить глину во Владимире можно по цене от 257 рублей за куб. Строительная оптом — дешевле. Бентонитовая стоит от 900 рублей за мешок в 50 кг, шамотная — от 230 рублей за 20 кг, красная гончарная — от 400 рублей за 10 кг.

Дороже обойдется косметическая глина, которая продается небольшими упаковками. Она стоит около 25-40 рублей за 100 граммов. Особняком стоит полимерная глина для лепки. Ее стоимость — от 100 рублей за упаковку в 57 грамм. Японская Deco обойдется от 400 рублей за 140 граммов.

Что это за материал и из чего он состоит?

В зависимости от минерального состава, глина может быть белой или цветной: желтой, красной, розовой, синей, голубой кембрийской, зеленой, серой и т.д. Это зависит от примесей и месторождения.

Все глинистые материалы — это сложное соединение алюминия с кремнием. Они хорошо вбирают воду и образуют с ней пластичную массу. Самые распространенные примеси — кальций, калий, магний, кварц, железо, серебро.

Общие характеристики

Свойства глины зависят от состава и помола:

  • Стандартная фракция чистого порошка без примесей — до 0,01 мм. Частицы имеют пластинчатую форму.
  • Огнеупорность зависит от содержания глинозема. Для жаропрочных изделий используются смеси, в которых его около 30%.
  • Удельный вес порошковой глины — 900 кг/куб, шамотной — 1800 кг/куб, молотой огнеупорной — 1400 кг/куб.
  • Плотность сухого порошка — 100 кг/куб, а мокрой массы — до 1800 кг/куб.
  • У глиняной смеси высокая кроющая способность. Поэтому ее массово использовали для побелки.
  • Пластичное тесто принимает любую форму. Чем эластичнее — тем жирнее оно кажется. «Тощие» глины — недостаточно пластичны, поэтому и изделия из них менее прочные и долговечные.
  • После того, как смесь набирает определенный объем воды, она становится водонепроницаемой. По такому принципу работает гидроизоляционный бентонит.
  • За счет высокой связующей способность сухой порошок используется как заполнитель в строительных смесях.
  • Глина — хороший сорбент. Она вбирает не только воду, но и все вещества в ней. В промышленности это отличный фильтр. Косметология и медицина используют эту способность для вывода шлаков и токсинов из организма.

Виды и их применение

Прежде чем выяснять, где купить глину и сколько она стоит, нужно определиться с тем, для чего она будет использоваться.

  • Каолин. Классическая белая глина без примесей. Используется в строительстве, при изготовлении фарфора и фаянса, в медицине и косметологии, в стоматологии и других сферах.
  • Природная красная. Содержит много железа. Это эластичная глина для моделирования. Часто используется в производстве кирпича и других стройматериалов.
  • Керамическая. Подходит для гончарных работ: изготовления посуды и декоративных изделий. Чаще всего это красная глина, но есть и другие цвета.
  • Бентонитовая. Используется для очистки жиров и продуктов нефтепереработки, при бурении скважин, в производстве литейный форм.
  • Шамотная. Проходит дополнительный высокотемпературный обжиг. Используется для изготовления тугоплавкого шамотного кирпича, при приготовлении строительных растворов и для отделки.
  • Косметическая. Входит в состав медицинских и косметических препаратов. Из нее делают маски для лица и волос, обертывания для тела, компрессы, ванны.
  • Пищевая. Высокосортная белая глина используется для очищения организма, при отравлениях и для стабилизации работы желудочно-кишечного тракта.
  • Полировочная для автомобиля. Синяя пластичная глиняная лепешка используется для полировки кузова и лобового стекла машин.
  • Полимерная. Цветная или прозрачная смесь для лепки. Может быть самозатвердевающей или запекающейся.

Недорого приобрести качественную глину можно с помощью нашего каталога. Нужно только заранее рассчитать, какой объем понадобится. Чем больше партия — тем ниже цена за кг. Дороже всего обходится глина в маленьких упаковках на 100 граммов. А вот 50-килограммовые мешки — значительное выгоднее. Оптовая партия на несколько кубов стоит совсем дешево. От части именно этим обусловлена популярность глины в строительстве.

Вироби з глини. Як і що роблять з глини

У всіх легендах про створення світу згадується, що Творець створив людей зі звичайної глини. Не дарма наші предки дуже дбайливо і з повагою ставилися до глини, створюючи з неї практично всі речі домашнього вжитку.

В сучасності вироби з глини є своєрідним хобі. Професіонали та аматори можуть виконати із звичайного природного матеріалу справжні шедеври, які можна порівняти з твором мистецтва.

Для того щоб почати ліпити з глини, не потрібно великих фінансових вкладень або спеціальних навичок, достатньо тільки бажання.

Сфера застосування

Для того щоб приступити до виготовлення якогось виробу, важливо знати, що роблять з глини.

Прийнято вважати, що її доля – це горщики і миски. А як виявилося, з неї виконують дуже багато різних статуеток, відливають цеглу для будівництва будинків, виготовляють фарби для фарбування тканин, застосовують в косметології, а також, змішавши глину з вапняними породами, випускають цемент.

Різновиди глини

Глина буває природної та штучної.

  • Штучна – це полімерна глина, або пластик. Створюється хімічним шляхом.
  • Природна глина добувається з самої землі. Вона є 100% екологічним продуктом.

Натуральна глина буває декількох видів: червоної, білої і блакитний. Кожна з них має свої особливості. Залежно від того, що роблять з глини, враховують її властивості і характеристики.

Загальні правила ліплення з усіх видів глини

По-перше, важливо пам’ятати, що глина – НЕ пластилін, це матеріал більш ніжний і чутливий, і поводитися з ним необхідно дбайливо і ласкаво.

По-друге, в процесі ліплення глина завжди повинна залишатися сирою. Якщо вона не містить в собі достатньої кількості вологи, її можна розвести звичайною проточною водою до потрібної консистенції. Після закінчення роботи або на час перерви решту матеріалу потрібно накривати вологою тканиною.

По-третє, якщо в процесі ліплення у деталей з’являються тріщини і відколи, загладити їх можна пальцями, змоченими звичайною водою або водним розчином глини.

Створюючи саморобку з будь-якого виду глини, потрібно починати з основних, більш великих деталей, поступово приєднуючи до них більш дрібні.

Категорично заборонено до висохлої поделке приєднувати нові частини з сирого матеріалу – вони не приєднаються і можуть зруйнувати всю роботу. Якщо виникла необхідність чимось доповнити чи змінити роботу, то можна використовувати звичайний клей.

І найголовніше. Неважливо, з чого, як і що роблять. З полімерної глини або звичайною природного – будь-яку річ після ліплення потрібно висушити!

Вироби з глини: докладний опис

Ми з’ясували, що роблять з глини практично все. Але перше, що можна з неї зробити, це миска, ваза або глечик з хитромудрою і красивою ручкою.

Для того щоб робити глечики з глини, необхідні: відповідний шматок червоної глини, дерев’яний гончарний круг і бажання творити.

У глечику є основна частина, ручка і носик. Кожна з цих деталей має своє призначення і є невід’ємною частиною посуду.

  1. Розташувати необхідний шматок глини на коло і, обертаючи його, виконати розкриття глини, надаючи їй поступово округлу форму.
  2. Акуратно за допомогою пальців виконати підставу глечика (дно зовні).
  3. Потім, не припиняючи обертання, надати потрібну форму заготівлі. Коли форма буде створена, потрібно за допомогою спеціальних гребінців видалити дрібні камінчики і грудочки глини. Завершити шліфовку треба мокрими пальцями, не залишаючи ніяких шорсткостей і опуклостей.

  • Зупинивши гончарний круг, за допомогою пальців, змочених у водно-глиняному розчині потрібно зробити носик. Його можна зробити, злегка натиснувши великим пальцем руки.
  • За допомогою дроту зрізати заготовку з гончарного круга.
  • З окремого шматочка глини виконати ручку. Зробити її можна будь самої цікавої форми і закріпити із зворотного від носика сторони.
  • Всі вироби з ручками повинні висихати дуже повільно і лише потім повинні проходити температурну обробку.
  • Глечик після висушування готовий.

    З глечиками все зрозуміло. А як з глини роблять вази? Дуже просто. Виконуються вони за таким же принципом, як і глечики. З поступовим обертанням гончарного круга і наданням будь-якої форми і висоти.

    Задавши необхідну форму дна, заготівлі потрібно надати основну і головну частину, потім звузити до шийки, вирівняти його висоту, зайнятися вирівнюванням поверхні стінок.

    Вазу можна виліпити практично будь-якої форми, єдиною умовою є її кругле дно і, як наслідок, її симетрична форма.

    Виконавши всі необхідні маніпуляції з виготовленням і ліпленням вази, її можна залишити в такому вигляді, як вона є. А можна за допомогою спеціальних ножів і ризиків виконати всілякі малюнки на її поверхні. Але це необхідно робити відразу ж після ліплення, не даючи заготівлі підсохнути.

    Підіб’ємо підсумок

    У цій статті розглянуто, як і що роблять з глини. Як виявилося, з неї роблять практично всі, як кухонний посуд, так і неповторні речі для декору.

    Варто відзначити, що з полімерної глини хімічного походження роблять відмінну дизайнерську біжутерію, яка за красою своєї не поступається ювелірним виробам.

    Глечики з глини

    Создание вазы из глины своими руками — удивительно приятное занятие. Следуя несложной инструкции, можно с первой попытки получить отличный результат, вызывающий заслуженную гордость.

    Особенности разных видов глины

    Первая часть работы — выбор подходящего материала. То есть одной из разновидностей гончарной глины для лепки. Вариации этого сырья в магазине отличаются друг от друга цветом, температурой обжига, размером фракций, наличием добавок.

    Часто можно увидеть в описании такой пункт, как «содержание шамота». Шамот — это обожженная, а затем мелко измельченная глина. Добавленная в гончарное сырье она служит для повышения его прочностных характеристик. То есть ваза из шамотной глины получится более надежной и долговечной.

    Что понадобится для работы

    Хорошего мастера видно еще до того, как он начинает работать; по его инструментам. Они тщательно и с умом подобраны, разложены так, чтобы ими было удобно пользоваться. Для лепки ваз из глины список необходимого выглядит следующим образом:

    • гончарный круг;
    • емкость с водой;
    • губка для сбора лишней жидкости;
    • специальный стек;
    • леска или прочная нитка для срезания готового изделия с гончарного круга.

    Кстати окажется и сухое полотенце или тряпка.

    Выбор формы — какие вазы бывают

    Перед началом изготовления вазы из глины можно изучить существующие примеры. Греческие амфоры и диносы, простые русские крынки и кувшины, изящные многоцветные китайские образцы — все они могут послужить источником вдохновения.

    Впрочем, необязательно заранее продумывать форму. Импровизация в процессе работы — тоже очень интересный и перспективный путь. Таким образом получаются действительно уникальные, неповторимые изделия.

    Приступаем к работе: пошаговая инструкция по изготовлению вазы на гончарном круге.

    Как слепить вазу из глины

    На этом пути есть несколько основных этапов:

    Рабочее сырье необходимо тщательно промять, чтобы оно получилось однородным, без пузырей воздуха внутри. При необходимости — добавить воды, если глина слишком сухая. Работа с материалом на этом этапе напоминает замес теста. В итоге должен получится аккуратный плотный.

    Важно! Для высоких форм, к числу которых относится и ваза, используйте более плотную глину. При подготовке рабочего сырья не добавляйте много воды, чтобы оно не оказалось слишком жидким.

    • Центрирование глины на гончарном круге

    Разместите на гончарном круге получившийся глиняный колобок по центру и запустите механизм на максимальной скорости. Затем смочите заготовку, руки и займитесь выравниванием массы.

    Для этого правую руку расположите так, чтобы ладонь, перпендикулярная гончарному кругу, касалась глины. Пальцами левой сначала придавите заготовку сверху, чтобы ее расплющить. Затем, переместив нажим в нижнюю часть глиняного куска, поднимите его вверх.

    Расплющивать и снова поднимать рабочую массу необходимо до тех пор, пока она не окажется ровно по центру диска. Начинающему гончару потребуется для этого примерно 5 минут, мастер, конечно, справится быстрее.

    Обычно в первый раз до этого этапа до конца непонятно,как можно сделать из этой глины вазу. Многим кажется, что у них ничего не получится — сложно представить, как из лежащего перед вами комочка-заготовки создать оформленное изделие.

    Но как раз сейчас, на данном моменте работы, приходит время чуду. Вы начинаете формировать очертания будущего сосуда. И это оказывается не так уж и сложно!

    Пальцами сделайте выемку, двигаясь от верхней части глиняной массы внутрь, к низу. До поверхности гончарного круга отверстие доводить, конечно, не надо. Действовать рекомендуется большим пальцем одной руки и указательным другой, соединив их вместе.

    После этого скорость гончарного круга снижают, а получившуюся в заготовке выемку расширяют, изнутри плавно надавив на ее стенки. Этот этап лепки вазы из глины называется разогнать дно.

    Важно! В процессе дальнейшей работы нужно будет время от времени убирать скопившуюся на донышке жидкость, чтобы оно не размокло и не деформировалось. Для этого используют губку.

    • Работа с формой: основные приемы

    Последующие действия зависят от того, какую форму изделия вы хотите получить в результате. Здесь мы приведем несколько базовых действий, являющихся ответом на вопрос,как делают вазу из глины:

    • Вытягивание сосуда вверх

    Для этого расположите праву руку перпендикулярно диску так, чтобы ее пальцы касались внешней стенки будущего сосуда. А пальцами левой слегка надавите на внутреннюю поверхность выемки немного под углом, снизу вверх. Плавно ведите движение до края заготовки.

    Расположите руки так же, как и для вытягивание формы вверх. Однако на этот раз не доводите движение до края, завершив его раньше. Таким образом у вас получится сосуд, который сначала плавно расширяется, но затем, к горлышку, опять сужается.

    • Выравнивание внешней поверхности вазы

    Когда пальцами лепят из глины вазу, на ее поверхности остаются неровности, она выглядит грубовато. Некоторым нравится такая текстура, однако, если вы хотите добиться гладкой формы, воспользуйтесь стеком. Медленно по вертикали проведите им от низа изделия до его верха.

    Все перечисленные приемы лепки вазы из глины станут понятны интуитивно, когда вы приступите к делу. Для вас не составит проблем их комбинировать, и даже сходу пробовать что-то еще — глина словно сама подсказывает, что с ней делать.

    Важно! Чтобы движения в процессе работы были более точными, нужно, чтобы у ваших рук была опора. Например, можно положить локти на колени.

    • Отделение вазы от гончарного круга

    Закончив процесс лепки, остановите гончарный круг и леской или жесткой нитью срежьте получившееся изделие с диска. Раньше для этого использовали конский волос, но современный мир диктует свои условия.

    Чистыми сухими руками снимите готовую вазу с круга.

    Завершающий этап производится в специальной печи. Нагревайте глиняную посуду постепенно, повышая температуру примерно на 100С в час. Максимальное значение, до которого нужно довести процесс, обычно указывается на упаковке глины. Ориентировочно этот показатель составляет 950С.

    После 8 часов обжига при максимальной температуре, ее значение нужно начать так же плавно снижать, до тех пор, пока оно не достигнет 40С. После этого изделие можно извлечь.

    Хотя керамическая посуда эстетично выглядит и без обработки, можно дополнительно декорировать ее при помощи росписи или глазурования. Не забудьте, что после этого изделие необходимо обжечь повторно.

    Оригинальное и красивое украшение для дома готово! Если вам кажется, что вам нужно больше опыта и практики, значит неприменно нужно отправляться на обучение, а гончарная школа Колокол проводит курсы и мастер-классы по гончарному делу для керамистов разного уровня подготовки.

    Кувшины

    Данная функция доступна только зарегистрированным пользователям!

    Автозаказ – автоматический подбор ассортимента из самых ходовых позиций. Введите желаемую сумму и число позиций. Настройте пропорции между группами товаров. Получите рекомендуемую подборку. Меняйте список по своему вкусу. Функция доступна в корзине.

    Глиняный кувшин для хранения всякого рода напитков, пива в домашних условиях.

    Жбан глиняный декоративный служит для хранения различного рода жидкостей.

    Кувшин “Богатырский” / глазурь /

    Кувшин из глины с оригинальной ручкой.

    Кувшин “Бочонок” / глазурь /

    Глиняный кувшин бочонок с крышкой коричневого цвета.

    Кувшин “Екатерина-1” / глазурь /

    Глиняный кувшин для молока и сливок.

    Кувшин “Лукоморский” / глазурь /

    Кувшин “Медовуха” / глазурь /

    Кувшин декоративный под медовуху.

    Кувшин “Мешок” / глазурь /

    Кувшин “Муромский” + крышка /глазурь/

    Кувшин “Напейся – не облейся”

    Кувшин с загадкой. Нужно найти способ напиться из него, не разлив воды.

    Кувшин “Размерный” т.1 (с кр.) 7,5 л / глазурь /

    Большой кувшин с широким горлышком. Крышка в комплекте.

    Кувшин “Размерный” т.2 / глазурь /

    Большой кувшин с узким горлышком.

    Кувшин “Узорный” / глазурь /

    Кувшин с широким горлом с крышкой. Можно использовать для хранения различных напитков.

    Кувшин 1,2 л майолика

    Кувшин с майоликовой росписью “Павлиний хвост”

    Кувшин 1,5л / глазурь / “полоски + узор”

    Большой кувшин под хранение напитков.

    Кувшин 1л / глазурь/ среднее горлышко

    Кувшин 21 см белая полоса / глазурь /

    Глиняный кувшин с рисунком в виде белой полоски

    Кувшин 2л / глазурь /

    Большой кувшин под хранение напитков.

    Кувшин 35 см для вина 3л узкое горло / глазурь /

    Большой кувшин из глины с наклонным горлышком.

    Кувшин восток 1,7 л / глазурь /

    Кувшин восток 2,5 л / глазурь /

    Кувшин восточный / глазурь /

    Кувшин из глины с крышкой в виде шарика, с большой удобной ручкой и рисунком в восточном стиле.

    Кувшин грузинский 1,5 л / глазурь /

    Кувшин грузинский 1,8 л + виноград + глазурь

    Кувшин грузинский 1,8 л + виноград / глазурь /

    Кувшин для вина с рельефной виноградной кистью

    Кувшин грузинский 1,8 л / глазурь /

    Кувшин из глины с узким горлышком. Глиняные кувшины распространены в Армении (карасы), Грузии (квеври), Молдавии (бурлуй).

    Кувшин грузинский 1,8 л. “Оливки” майолика

    Кувшин грузинский 1,8 л. “Оливки” терр.

    Кувшин грузинский 32 см (4,5 л.) + виноград / глазурь /

    Кувшин грузинский 32 см (4,5 л.) / глазурь /

    Кувшин грузинский мал. (0,7 л.)/ глазурь /

    Кувшин д. вин. Корз. + виноград / глазурь / 0,5 л

    Кувшин д. вин. Корз. + виноград / глазурь / 1,0 л

    Кувшин стилизованный под корзину. Такой кувшин можно использовать для вина.

    Кувшин д. вин. Корз. / глазурь /

    Кувшин стилизованный под корзину. Такой кувшин можно использовать для вина.

    Кувшин д. вин. Корз. Малый / глазурь /

    Кувшин д/ж / глазурь /

    Большой кувшин с широким горлышком и декоративным рисунком на поверхности.

    Кувшин д/ж с крышкой / глазурь /

    Кувшин ДД-1 с кр. / глазурь /

    Декоративный кувшин деревенский для хранения молока.

    Кувшин ДД-2 с кр. (деревенский) / глазурь /

    Кувшин деревенский для молока.

    Кувшин для водки + медведь / глазурь /

    Кувшин для водки / глазурь /

    Кувшин для компота 2л с крышкой майолика

    Кувшин наклонный Бол. / глазурь /

    Большой кувшин из глины с наклонным горлышком.

    Кувшин наклонный мал / глазурь /

    Небольшой глиняный кувшин с наклонным горлышком и небольшой ручкой.

    Кувшин полос. Б. С кр. / глазурь /

    Кувшин полос. Б.+ колос. + кр. / глазурь /

    Большой кувшин с хлебными колосьями

    Кувшин полос. Мал + колос. С кр. / глазурь /

    Кувшин глиняный с широким горлом с полосатым рисунком.

    Кувшин полосатый мал с кр. / глазурь /

    Кувшин глиняный с широким горлом с полосатым рисунком.

    Кувшин №3 “Старинный” (с кр.) / глазурь /

    Глиняный старинный кувшин с крышечкой и узким горлом.

    Кувшин в восточном стиле с маленькой крышкой и изогнутой ручкой.

    Кувшин_Ф2 (с кр) / глазурь /

    Декоративный кувшин с узким длинным горлышком и большой удобной ручкой.

    Глиняный кувшин с высоким широким горлом, небольшой носик и изогнутая ручка. Верх и середина кувшина украшены рельефным узором.

    Ликиф 1 (мал) / глазурь /

    Малый глиняный кувшин – ликиф со скошенным носиком.

    Ликиф 2 (бол) / глазурь / 30 см

    Большой глиняный кувшин – ликиф с красивым орнаментом.

    Ликиф 2 (бол) / глазурь / 33 см

    Большой глиняный кувшин – ликиф с красивым орнаментом.

    Ссылка на основную публикацию
    ×
    ×